Історія інституту

Бурхливий розвиток у 70-ті роки

70-ті роки стали періодом подальшого стрімкого розвитку Інституту. Відбулося становлення нового покоління вчених, які очолили низку ключових наукових відділів: А. М. Пілянкевич, Д. М. Карпінос, Ю. В. Найдіч, В. В. Скороход, П. С. Кислий, Г. Г. Гнесін, М. Д. Глінчук, А. Г. Косторнов, О. В. Курдюмов, А. І. Райченко, М. Д. Смолін, М. С. Ковальченко, В. О. Лавренко, Л. М. Лопато, Р. Ф. Войтович, В. О. Оболончик та ін.

Разом із В. І. Трефіловим до ІПМ перейшли його колеги та учні — блискучий науковий колектив металофізиків, що працюють у галузі фізики міцності й пластичності матеріалів. Серед них — нині відомі вчені Ю. В. Мільман і С. О. Фірстов. Багатьох із них згодом обрали до Академії наук України.

Новий імпульс розвитку отримало Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) ІПМ, яке не лише впроваджувало розроблення Інституту, а й проводило власні серйозні науково-прикладні дослідження. Тривалий час його очолював В. С. Пугін, а з 1981 року — доктор технічних наук Г. Г. Карюк, фахівець у галузі надтвердих і композиційних інструментальних матеріалів. В. І. Трефілов залучив до Інституту нові творчі сили. Серед них — академік НАН України, металофізик В. І. Архаров, член-кореспондент НАН України, металург і металознавець Л. О. Позняк, член-кореспондент НАН України, фізик, керівник Чернівецького відділення напівпровідникового матеріалознавства К. Д. Товстюк.

Координаційна діяльність та міжнародна співпраця

Упродовж усього періоду свого існування Інститут проводив інтенсивну науково-організаційну та координаційну роботу. Понад 30 років Інститут був головною установою в СРСР, яка координувала наукову і науково-технічну діяльність у галузі порошкової металургії. Він ініціював урядові постанови, які значною мірою сприяли розвитку науки та промисловості порошкової металургії в Україні та інших республіках СРСР.

Для поліпшення координації робіт у цій галузі та прискорення впровадження наукових розробок у промисловість на базі ІПМ створено міжгалузевий науково-технічний комплекс (МНТК) «Порошкова металургія», ядро якого склали власне Інститут, його СКТБ, інформаційно-обчислювальний центр і дослідне виробництво. У діяльності МНТК брали участь близько 20 великих інститутів, проєктних організацій і підприємств СРСР. У 1990 році в МНТК «Порошкова металургія» працював колектив із 4500 осіб, зусилля якого були спрямовані на розвиток фундаментальних матеріалознавчих досліджень та впровадження нових матеріалів і технологій у передові галузі економіки — прецизійне машинобудування, електроніку, енергетику, авіаційну і космічну техніку, транспорт тощо. Багато робіт Інститут виконував за військовими замовленнями, чим сприяв зміцненню обороноздатності країни.

У вісімдесяті роки вагомий внесок у розвиток фундаментальних і прикладних досліджень зробили Т. Я. Великанова, В. М. Мінаков, Л. І. Тучинський, В. Ф. Моїсеєв, Д. В. Лоцько, В. М. Остапенко, Б. О. Галанов, В. М. Даниленко, Ю. Б. Падерно, З. Д. Ковалюк, Г. В. Лашкарьов, Г. М. Лукашенко, В. В. Панічкіна, Ю. Л. Пилиповський, О. А. Катрус, Л. Р. Вишняков, В. М. Павліков, В. А. Дубок, Г. С. Драчинська, Б. М. Рудь, С. М. Солонін, І. І. Іванова, Е. П. Печковський та ін.

У ті ж роки Інститут очолив два напрями Комплексної науково-технічної програми співробітництва країн-членів Ради Економічної Взаємодопомоги — «Порошкова металургія» і «Технічна кераміка». Було розроблено й успішно виконано плани за цими напрямами програми, учасниками яких стали понад 60 організацій із 8 країн. Визначну роль в організації координаційної діяльності Інституту відіграли В. М. Клименко і Л. П. Колесниченко.

Сучасний стан та кадровий потенціал

Нині в Інституті працюють 4 академіки (Ю. В. Найдіч, В. В. Скороход, С. О. Фірстов, А. Г. Косторнов), 9 членів-кореспондентів НАНУ (Ю. М. Солонін, А. В. Рагуля, М. Д. Глінчук, Г. Г. Гнесін, К. А. Гогаєв, О. М. Григор’єв, О. В. Курдюмов, Ю. В. Мільман, М. Б. Штерн), 78 докторів наук та 288 кандидатів наук. Загальна чисельність співробітників Інституту становить 1400 осіб.

З 2002 року директором Інституту став академік НАН України Валерій Володимирович Скороход, праці якого в галузі теорії процесів порошкової металургії та матеріалознавства композитів здобули світове визнання.

Наукові досягнення та практичне застосування

За основними напрямами наукової діяльності Інституту отримано значні результати в інтересах машинобудування, металургії, енергетики, медицини та інших галузей економіки України. До них належать:

• розроблення теоретичних основ процесів порошкової металургії та створення порошкових і композиційних матеріалів різного призначення;

• комплексні фізико-хімічні дослідження взаємодії рідких фаз із твердими поверхнями, капілярних властивостей і контактних явищ, фазових рівноваг і термодинаміки металевих сплавів і тугоплавких сполук;

• розроблення теорії пластичної деформації та руйнування тугоплавких матеріалів, яка дає змогу пов’язати механічні властивості з реальною кристалічною структурою і технологією їх оброблення.

У світі також широко відомі праці співробітників Інституту в галузі матеріалознавства та технології порошкових металів, сплавів, псевдосплавів, кераміки, інтерметалідів, тугоплавких сполук, шаруватих структур, матеріалів на основі вуглецю тощо.

На замовлення підприємств створено матеріали для новітньої техніки: конструкційні (жароміцні та жаростійкі), електротехнічні (контактні та електродні), матеріали для тонко- та товстоплівкової електроніки, інструментальні, пористі проникні металеві, керамічні й полімерні матеріали з порошків та волокон для фільтрації і капілярного транспортування, напівпровідникові матеріали для використання у високоємних накопичувачах енергії, фото- і термоелектричних перетворювачах сонячної енергії. Розроблено технології та обладнання для електроерозійного зміцнення деталей та інструменту, технологічні схеми гарячого оброблення порошкових матеріалів, отримання економно легованих сталей із використанням порошкового дроту та багато іншого.

Інститут у часи незалежної України

Протягом останнього десятиліття в незалежній Україні Інститут продовжує відігравати роль найбільшого національного і міжнародного науково-дослідного центру в галузі сучасного матеріалознавства.

Наукові школи поповнилися новою генерацією вчених, які активно працюють у наукових напрямах, що бурхливо розвиваються:

• хімія твердого тіла (Ю. М. Солонін, Л. М. Куліков);

• наноматеріалознавство (І. В. Уварова, А. В. Рагуля, Н. П. Гадзира);

• комп’ютерне конструювання матеріалів (М. Б. Штерн, В. В. Картузов, В. І. Іващенко);

• розроблення матеріалів із високими питомими характеристиками (О. М. Григор’єв, Г. О. Фролов, Ю. М. Подрезов, Л. Р. Шагінян, В. Я. Петровський, О. Д. Васильєв).

Колектив Інституту використовує всі можливості для залучення позабюджетних коштів на проведення досліджень. Серед джерел фінансування — участь у виконанні конкурсних робіт із пріоритетного для України напряму «Нові речовини та матеріали», у регіональних програмах, а також за тематикою, що підтримується Державним фондом фундаментальних досліджень. Значно розширився обсяг робіт, що виконуються за європейськими програмами (INTAS, INCO COPERNICUS), програмами NАТО, CRDF, проєктами Науково-технологічного центру в Україні тощо.

У ці непрості роки Інститут підтримує активні зв’язки з іноземними вченими і фахівцями, систематично проводить міжнародні конференції та семінари з матеріалознавчої тематики. В Інституті триває омолодження наукових кадрів: приходять на роботу випускники університетів, колектив поповнюється аспірантами, кандидатами наук. Інтенсивно ведеться підготовка нових, зокрема й порівняно молодих, докторів наук.

Інституту вдалося зберегти основні наукові школи, дослідницьку і технологічну базу, що дає змогу дивитися в майбутнє з оптимізмом.